Мета роботи - провести лабораторне випробування і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.
Теоритичні відомості.
Вентиляція – це організований повітрообмін; влаштовується для видалення із робочих приміщень шкідливостей (токсичних парів і газів, пилу, надлишкових теплоти і вологи).
Конструктивні елементи вентидяційної установки: вентилятор, електродвигун, припливний і нагнітальний повітропроводи (мал.1).
При технічних випробуваннях вентидяційної установки необхідно встановити:
продуктивність установки V,EQ \* jc2 \* "Font:Times New Roman" \* hps16 \o\ad(\s\up 13( 3);м)/год;
тиск у припливному і нагнітальному повітропроводах;
тиск вентилятора Р,Па;
частоту обертання електродвигуна вентилятора, об/хв.
При русі повітря в повітропроводі розрізняють три види тиску:
Статичний, Рст., динамічний, Рдин. і повний, Рn.
Динамічний тиск представляє собою кінематичну енергію рухомого повітря. Він залежить від швидкості руху повітря ω і визначається за формулою:
Рд.=EQ \* jc2 \* "Font:Times New Roman" \* hps16 \o\ad(\s\up 13( 2);mω) / 2, (1)
де m – маса одного кубічного метра газу, (для повітря при нормальних умовах rn=1,24), кг /EQ \* jc2 \* "Font:Times New Roman" \* hps16 \o\ad(\s\up 13( 3);м) ;
ω – швидкість руху повітря в повітропроводі, м/с.
У припливному повітропроводі статичний і повний тиски нижчі від тиску поза повітропроводом. Тому вимірянні значення Рст. і Рn. для припливного повітропровода записуються із знаком „-”.
Динамічний тиск завжди додатній.
Повний тиск Рn для обох повітропроводів визначається як алгебраїчна сума Рст. і Рдин., Па:
Рn. = Рст. + Рдин. (2)
Тиск вентилятора – це різниця повних тисків на виході і на вході вентилятора. Він дорівнює сумі абсолютних величин повних тисків в припливному і всмоктувальному повітропроводах, Па:
Рвентилятора = Рn.нагн. – Рn.припл. . (3)
Опис використаних приладів.
Тиск в повітропроводах вимірюють мікроманометрами (мал.2 і 3) в сукупності з пневмометричними трубками системи МІОП (мал.4), що представляють собою дві зігнуті мідні трубки, спаяні по довжині. Одна трубка з отвором на кінці (має знак „+”) - статичний тиск. Кут нахилу трубки мікроманометра можна змінювати, змінюючи тим самим жіапазон вимірюваних тисків. Значення поправок на кут нахилу беруть із опису приладу. Мікроманометри з постійним кутом нахилу називаються тягомірами (мал.3).
Пневмометричні трубки встановлюються назустріч потоку повітря і приєднуються до мікроманометра по одній із схем, що показані на мал.5.
Частоту обертання електродвигуна вентилятора вимірюють ручними тахометрами, які приводять в контакт з валом електродвигуна (для цього на валі є спеціальна виточка). В даній роботі вимірювання частоти обертання проводиться стробоскопом. Стробоскопічний ефект заключається в тому, що при частоті пульсації світлового потоку, який освітлює вал, що обертається, і збіганні з числом обертів, вал здається нерухомим. Вимірювання заключається в визначенні такого моменту перемиканням частоти пульсації світлового потоку. Знайдена частота пульсації і є частотою обертання вала.
Швидкість руху повітря в повітропроводах можна розрахувати не тільки із виразу (1) по виміряному Рдин. , але і встановити безпосередньо анемометром.
Чашковим анемометром вимірюють швидкості від 1 до 20 м/с. Методика вимірювання швидкості повітря анемометром наступна: анемометром поміщають в повітряний потік і через 10...15 с включають лічильний механізм і одночасно секундомір, який фіксує час вимірювання. Для заміру середньої швидкості потоку анемометр повільно переміщують по площі січення, в якій проводиться вимірювання. Через 60...90 с, не виймаючи анемометра із потоку, виключають лічильний механізм і секундомір. ...